ВСТУП
У житті блаженної Сестри Марти завжди: від раннього дитинства аж до смерті був присутній хрест. Страждання, труднощі пов’язані з покликанням, служінням Сестри Милосердя і нерозумінням людей. Можливо, саме тому молитва Хресної Дороги, була її улюбленою. Майже щодня вона молилася нею разом з хворими. Не знаємо, про що тоді думала, але споглядаючи її просте і жертовне життя, можна стверджувати, що вона була справжньою нареченою Ісуса Розіп’ятого. Саме Його любов завжди надихала її на служіння ближнім.
Ідучи за Ісусом Його болісною дорогою хреста, хочемо заглибитися в Його страждання, наміри і прагнення. Також побачити, як Його наречена – Блаженна Марта Вєцка – йшла цією дорогою, як труднощі і страждання формували її і привели до самопожертви за ближнього.
СТОЯННЯ I
Ісуса засуджують на смерть
Спаситель спокійно приймає вирок людини, який має позбавити Його життя. Він не протестує. Показує, як повинні чинити Його послідовники щодо тих, хто їх переслідує, коли вони переживають різні випробування та як повинні приймати волю Його Отця.
Ще змалечку Марта була дуже хворобливою, через це її батьки часто хвилювалися. Коли дівчинці виповнилося два роки Марта, настільки схудла, що лікарі вирішили – вона невдовзі помре. Тоді мама майбутньої Блаженної Сестри Марти віддала її під опіку небесній Цариці і в П’ясечинському санктуарії пожертвувала свою дитину Божій Матері. Сталося чудо – Марта одужала і вже більше не мала проблем зі здоров’ям.
СТОЯННЯ II
Ісус бере на себе хрест
Ісус міг вибрати краще місце і час свого життя. Міг нас спасти, не приймаючи таку страшну і ганебну смерть. Але вибрав хрест, тому що знав цей хрест, як кожне дерево, принесе плід – відкуплення людства. Знав, що він назавжди залишиться знаком Його невичерпної любові.
Марті Вєцкій довелося жити в нелегкі часи. Її батьківщина була поділена між державами-окупантами і нищена ними. На Помор’ї прусська влада безжально переслідувала людей за національні та релігійні переконання. Офіційно польська мова була заборонена в державних установах, школах, католицьких церквах. Треба було приховувати свої релігійні й патріотичні переконання, щоб не зазнати репресій. Попри все в сім’ї Вєцких батьки навчали дітей національних звичаїв і виховували їх у християнських традиціях, щоб розпалити в молодих серцях любов до Бога і Батьківщини.
СТОЯННЯ III
Ісус вперше падає під хрестом
Падіння на початку дороги. Сором, компрометація, сумніви. Чи дійде Осуджений до кінця? Навіщо це? А може Ісус хотів нам показати, що духовний «успіх» не залежить від того, яким є початок дороги. Головне, який буде її кінець.
Мама Марти часто хворіла так сильно, що не могла виконувати щоденні обов’язки. Тоді Марта заміняла її. Вона була настільки доброю опікункою для молодших братів і сестер, що вони називали її другою мамою. А Марта спокійно брала на себе нові обов’язки і не нарікала, що позбавляють її дитинства, що їй не вистачає часу на молитву. Вона поступово готувалася до місії, яку приготував для неї Господь Бог.
СТОЯННЯ IV
Ісус зустрічає свою Матір
Радістьі страждання з’явилися одночасно, коли очі Ісуса зустрілися з поглядом Матері. Поява найріднішої, любимої людини зігріла серце і душу – стражденний Людський Син не сам іде хресною дорогою. Однак ця зустріч завдала ще більше болю, адже крім безмежної, всеобіймаючої любові, Марія не могла більше ніяк полегшити страждання свого єдиного Сина. Вона знала лише одне: їй потрібно бути поряд.
Благодать покликання повела Марту дорогою цілковитого віддання себе Богові. Вона знайшла своє місце у Згромадженні Дочок Милосердя. Але до повноліття Марта не могла вступити до Згромадження. Готова йти за Божим голосом, повинна чекати ще два роки. Цей час вона використовує, щоб утвердитись у покликанні через ревну молитву і виконання своїх обов’язків.
СТОЯННЯ V
Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
Це не Симон допоміг струдженому Ісусові, а Бог обдарував Симона великою благодаттю. На Симона інші поклали хрест, але саме він був єдиною людиною, яка могла нести хрест Спасителя. Вже потім Симонові сини стануть християнами, які розповідатимуть про подію, що сталася на єрусалимській вулиці.
Для Марти настав час вступу до Згромадження в Хелмні, але вона вирішує увійти до спільноти Дочок Милосердя у Кракові. Вона приймає таке рішення, щоб підтримати подругу, для якої не вистачило місця в Хелмні. Марта не хотіла, щоб покликання її землячки ослабло через почуття самотності в незнаному для неї оточенні. Покликання подруги було для Марти настільки важливим, що заради нього вона відмовилася від проживання в рідних краях та від можливості бачитися з рідними. Потім ця подруга, сестра Моніка Гданєц, свідчитиме про святість своєї товаришки.
СТОЯННЯ VI
Вероніка витирає Ісусове обличчя
Євангелисти нічого не розповідають про Вероніку, проте традиція зберегла пам’ять про її милосердний і сміливий вчинок для стражденного Спасителя. Вдячний Ісус залишив на хустці Вероніки відбиток свого обличчя. Стражденного, але настільки духовно прекрасного!
У новіціаті Сестра Марта виявила всі добрі риси свого характеру, свою енергійність, радість від служіння, самостійність та вміння бути лідером. Однак Сестра Директорка новіціату не зрозуміла своєї підлеглої, яка за характером і способом виховання була її повною протилежністю. Тому в характеристиці, яку вона написала Марті було більше негативу, ніж позитиву. Проте Господь Бог бачив у Марті не тільки її вади і недосконалості, але всю красу свого плану, який завдяки їй прагнув виконати.
СТОЯННЯ VII
Ісус вдруге падає під хрестом
Може це втома, а може хтось штовхнув Христа на землю. Невдовзі після допомоги Симона, шляхетного і сміливого жесту Вероніки, Ісус знову лежить у дорожній пилюці, привалений хрестом. Наскільки безрадним став Богочоловік перед жорстоким людським натовпом.
Сестра Марта дуже хотіла, щоб Господь покликав її рідних до служіння Йому. Тішилася священичими покликаннями своїх братів. Недовго раділа з того, що її сестра Барбара вступила до Згромадження Сестер Милосердя. Сестра Марта багато зробила, для того щоб її сестра поборола свою нерішучість. Проте, не зважаючи на всі її зусилля, Барбара через слабке здоров’я змушена була покинути Згромадження. Сестра Марта разом з нею переживала це, проте намагалася потішити Барбару, покладаючись на незвідану волю Бога.
СТОЯННЯ VIII
Ісус втішає єрусалимських жінок
Божий Син побачив сльози жінок, які лише так могли виявити співчуття до Нього. Проте Ісус не хотів, щоб у своїй скорботі вони забули про важливішу причину для смутку і плачу – неприйняття благодаті спасіння є найбільшою трагедією людини. Жаль за гріхи має більшу вартість, ніж плач над Його мукою.
Все своє життя Блаженна Марта переживала тісний зв’язок зі своїми рідними. Всі страждання її близьких вона носила в своєму серці. З великим смутком приймала повідомлення про смерть братів. Відчувала біль батьків та водночас нагадувала їм про віру, яка навчає, що смерть – це не кінець, а брама до вічного життя в Божому царстві.
СТОЯННЯ IX
Ісус падає третій раз
Останнє падіння. Але це ще не кінець дороги. Може з’явитися спокуса, щоб більше не підійматися, щоб тільки вже скінчилися муки. Як колись сорок днів у пустелі, так і тепер Ісус зберігає гідність, розуміє, для чого Він це робить й іде далі, відкидаючи слабкість і знеохочення.
Особистою харизмою Сестри Марти було те, що ніхто з її підопічних у лікарні не помер без примирення з Богом. Ніхто не знає, скільки сили, труду, молитви і покути ця особлива благодать вимагала від неї. До кінця не можемо зрозуміти, як вона страждала, коли особи навернені з юдаїзму і охрещені терпіли переслідування навіть від своїх рідних і близьких. Дивлячись на це, вона могла знеохотитися. Однак, усвідомлювала, яку відповідальність несе за кожну людину, за її тіло і душу та наполегливо продовжувала своє служіння.
СТОЯННЯ X
З Ісуса здирають одяг
У Сотворителя і Подателя всякого добра забирають все, що тільки можна, навіть одяг. Це людська жадібність чи бажання принизити? Але Бог не захищається, хоча дуже страждає, як ніхто на світі. Його оголене тіло, виставлене на загал, не втрачає своєї гідності і святості, воно – непорочне.
Чи можна було завдати більшої образи богопосвяченій особі? Тій, яка з любов’ю і милосердям опікувалася всіма стражденними. Її звинуватили в романі, плодом якого мало стати народження дитини. Як сильно можна зранити людину, коли керуєшся заздрістю і недоброзичливістю! Чисте серце Блаженної Марти роздирав біль, але про нього знав лише Бог. Вона не захищалася, не переконувала у своїй невинності, а просто прийняла цю образу. І цим, можливо, сама того не розуміючи, стала подібною до святих дів – мучениць, які мали за взірець непорочного Агнця.
СТОЯННЯ XI
Ісуса прибивають до хреста
Страшний біль не дозволяє Ісусові рухатися. Відтепер тільки дерево хреста, стає Його життєвим простором, в якому Він може ціною неймовірних зусиль лише вдихнути та сказати кілька слів. Тепер вільним залишається лише Ісусове серце, яке любить аж до кінця.
Сестра Марта все своє життя була вірною обітниці, яку дала Богові на початку дороги свого служіння. Вона була звичайною людиною, тому дуже сумувала за рідним краєм, за родиною, особливо за мамою, дуже мріяла ще хоч раз зустрітися з нею. Проте не змогла здійснити свою мрію. Лише у листах вона висловлювала свою любов до мами.
СТОЯННЯ XII
Ісус вмирає на хресті
Смерть Ісуса, як вважали люди, які дивилися на нього, була болісною, ганебною і трагічною. Серце Спасителя розривається від болю, але набагато більше від любові до Бога Отця й до тих, що Він Його послав.
Блаженна «твердо стояла землі», проте ніколи не втрачала з поля зору єдиної перспективи християнського життя – Неба. Вона всією душею прагнула життя вічного. Сестра Марта не хотіла уникнути страждання, щоденних переживань і клопотів. Серцем перебувала в домі Того, який перший полюбив її. Лише хотіла всім своїм єством бути там, де був Скарб.
СТОЯННЯ XIII
Ісуса знімають з хреста
Мертве тіло Ісуса знімають з хреста і віддають у руки Матері. Ісус вже не на хресті, але знаки поєднання з хрестом залишились на Його тілі. Рани Ісуса показують нам, яку жертву на Голгофі склали Отець, Син і Матір.
Сестра Марта була людиною в житті, якої слово ніколи не розходилося з ділом. Коли настав час засвідчити про любов до Бога і ближнього, вона не завагалася. У спонтанному вчинкові милосердя принесла себе в живу, святу і угодну Богові жертву. Звершилося її служіння, вона показала, що є справжньою Дочкою Милосердя. Не шукала слави чи користі, але вчинила це так, як Ісус з найбільшої любові.
СТОЯННЯ XIV
Ісуса кладуть до гробу
Поспішно і без розголосу тіло Ісуса кладуть до гробу. Жаль, смуток, страх та невиправдані надії бентежили тих, хто брав участь у цьому похороні. Для них це вже кінець, вони забули або не можуть повірити в те, що через три дні Він воскресне. Їм легше було про це чути, ніж тепер цього очікувати.
Остання хвороба спустошила Сестру Марту та завдала їй багато страждань. Вона тихо відходила, але до останнього моменту турбувалася про інших. Хворі разом з мешканцями Снятина ревно молилися, благаючи Господа про здоров’я для неї. Вони дуже хотіли, щоб Сестра Марта одужала і була з ними. Не могли передбачити, що їх Матушка і Добродійка після смерті зможе робити набагато більше і не тільки для них.
СТОЯННЯ XV
Воскресіння Ісуса
Порожній гріб – знак надії, завершення справи спасіння, доказ перемоги над гріхом і смертю. Тому християнська віра ніколи не буде марною, а віра у воскресіння завжди зміцнюватиме тих, хто повірив Любові.
Гріб Блаженної Марти ще не порожній, а її тіло чекає на воскресіння. Проте він вже є знаком єдності, примирення, благодаті і любові. Ніхто байдуже не проходить повз нього, кожний зробить принаймні хресне знамення. Неможливо полічити, скільки людей побувало тут, щоб разом із Сестрою Мартою та через її заступництво занести до Господа свої прохання. Вона була зерном, яке покладене в землю, постійно приносить плоди.
ЗАКІНЧЕННЯ
Блаженна Сестра Марта Вєцка не тільки зрозуміла, але й виконала волю Спасителя: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною». Вона не вагалася, «не торгувалася» з Богом, але віддала своє життя, щоб у повноті його отримати.
Як колись у Львові, Підгайцях, Бохні чи Снятині, вона допомагає нам і підтримує в несінні наших хрестів – щоденних і тих, які є для нас великим випробуванням віри. З волі Божої, вона стала нашою Матір’ю, Киринеянином і Веронікою. Підтримує і провадить нас хресною дорогою до вічної радості, яку сама вже пройшла.